Про бюро перекладів

В усі часи порозуміння було ключем до успіху та досягнення цілей. Інколи буває, що важко порозумітися зі своїм співрозмовником навіть тоді, коли ви обоє спілкуєтеся однією мовою. Що вже говорити про безлад, який стався після руйнування Вавилонської вежі? Як знайти спільну мову з іноземцем, який «ні бум-бум по нашому»?

Як один геній в давнину придумав будувати вежу, так інший вигадав як допомогти людям у комунікації. Перші бюро перекладів і бюро то зовсім не були. Найраніша згадка про перекладацькі общини датується 401 р. н.е. Один з чотирьох найбільших перекладачів буддійської літератури на китайську – Кумараджива з допомогою 800 учнів переклав на свою рідну мову 35 буддійських текстів. Десятьма роками пізніше вже на вірменську мову була перекладена священна книга християн – Біблія. Сталося це 411 році н.е. у монастирі Таргманчац у Вірменії, назва цього місця так і перекладається – Монастир Святих Перекладачів.

Ще один відомий китаєць – засновник бюро перекладів у 646 р. н.е.– Сюаньцзан. Після свого сімнадцятирічного паломництва до Індії привіз на Батьківщину 657 текстів на санскриті. Отримавши підтримку імператора – організував велику школу перекладів у місті Чаньань та переклав більше 1330 творів за допомогою своїх численних учнів з усієї Східної Азії.

Пізніше, у ще одній країні з древньою та багатою культурою просвітитель, громадський діяч, історик, письменник та перекладач РіфааРафіат-Тахтаві очолив Школу перекладу у 1837-1849 рр., а з 1863 р. – Бюро перекладів. Цей єгиптянин та його учні переклали близько 2 тисяч творів європейських авторів на арабську мову. Зокрема відомий переклад Тахтаві «Марсельєзи» з французької мови на арабську.

Якщо говорити про ближчі до нас часи, то, наприклад, з жовтня 1917 року, вже на теренах СРСР почався новий виток у історії бюро перекладів. Щоправда тоді вони працювали при системоутворюючих організаціях, накшталт Народного комісаріату з іноземних справ чи Генерального штабу.

Але час іде, суспільство змінюється, спільні мови знаходяться легше і з середини 80-х рр. минулого століття поступово починають створюватися бюро перекладів нового типу, основною метою яких стало не лише обслуговування державних органів, а й отримання прибутку. Так звані, приватні підприємства.

Що ж до України, то на наших теренах перекладачів вистачало у всі часи – починаючи з Кирила і Мефодія, які подарували нам письменство і перший переклад Біблії і до сьогоднішнього дня. Одним з тих чиє ім’я кожен чув хоч раз був Агатангел Кримський –батько якого мав білорусько-кримсько-татарське коріння, а мати – литовсько-польське. Цей історик, науковець, письменник і навіть трішки поет був дійсно унікальною людиною. За різними даними Агатангел Юхимович знав близько 60 мов! У листі до свого друга він навіть жартував, що йому легше перелічити мови, які він не знає. Уявляєте, це ж одна людина – ціле перекладацьке бюро! У часи, коли російська превалювала над наукою, культурою і життям в принципі – його основною мовою була українська, і частково французька. Як сходознавець – викладав перську, арабську та турецьку мови. Без сумніву, європейські та азійські мови йому також давалися з легкістю.

За різними підрахунками, у світі існує від 2500 до 7000 мов і діалектів, що ж – вавилоняни зробили наше життя ще різноманітнішим, а від того – ще цікавішим. Та хай як би там не було – завжди існуватимуть люди, метою яких є допомогти нам порозумітися з носіями інших мов. В цьому нам щодня своєю працею допомагають численні бюро перекладів, які стараються будувати мости між різними культурами.